Як пряність використовується майже виключно насіння анісу, яке збирають у серпні — вересні злегка незрілим і досушують у снопах. Крім насіння можна використовувати незрілі парасольки анісу, відразу після цвітіння вживаючи їх у соліннях, маринади для фруктів. Молоде листя анісу можна вводити в яблучні салати. Але головним чином анісове насіння вживають у хлібобулочних та кондитерських виробах (порошок насіння анісу підмішують до тесту) і в кисло-солодкі соуси, солодкі страви (компоти, киселі, муси та варення), а іноді в овочево-молочні та молочні супи та кашки.

Використовують мелений аніси або анісову олію для приготування домашніх настоянок, наливок, пива та браг, квасів. У цьому традиційне застосування анісу закінчується.

Тим часом, пряність анісу є прекрасною допоміжною спецією, властивості анісу дозволяють широко застосовувати його для віддушки різних харчових продуктів з неприємним або специфічним запахом, який чомусь небажаний.

Для цього спеція анісу вноситься або під час попередньої обробки харчового продукту або на початку приготування страви.

Після того, як приправа анісу нейтралізує небажаний запах, його треба видалити, а до страви додати ті прянощі, які бажані або традиційні.