Горіхи пекан становили основу раціону індіанців, які заселяли територію Америки до відкриття Колумбом. Ними запасалися на випадок невдалого полювання чи непридатності інших продуктів харчування. Горіхи пекан часто служили для мінової торгівлі. Індіанці настільки цінували цей вид дерева, що почали займатися його селекцією. Пересуваючись по материку, у різних місцях вони розкидали табори чи маленькі села, навколо яких і висаджували ці дерева. Пізніше з отриманого врожаю вибирали найкращі плоди - з великим горіхом усередині та тонкою шкаралупою. З пекана індіанці готували поживне молоко, з високою енергетичною цінністю. Їм напували дітей, старих і хворих - воно сприяло зростанню та зміцненню організму, а також відновленню сил та здоров'я.

Це листопадне дерево здатне плодоносити до 300 років і виростає до 40 метрів заввишки. Його коричневі плоди мають циліндричну форму, їхня довжина рідко перевищує 3 см. Через зовнішню схожість з маслинами пекан ще називають «оливковим горіхом». Усередині шкаралупи знаходяться бежеві горішки, обтягнуті темно-коричневою шкіркою. Очищені плоди пекан дуже схожі на плоди його найближчого родича - волоського горіха. Вони також візуально нагадують «звивини головного мозку», але при цьому пекан практично не має перегородок усередині шкаралупи.

Цей горіх можна вживати у будь-якому вигляді: його їдять сирим, смаженим чи сушеним. Пекан широко застосовують у кулінарії США. Він є інгредієнтом багатьох солодощів, зокрема цукерок праліне. А найпопулярнішим десертом із цього горіха вважається пекановий пиріг, рецепт якого знає кожна американська домогосподарка.